Weitere Songs von VovaZiLvova
Weitere Songs von Morphom
Beschreibung
Sänger: VovaZiLvova
Sänger: Morphom
Produzent, Texter: Володиmir Парфенюк
Mischingenieur, Produzent, Mastering-Ingenieur, Komponist Texter: Станіслав Чорний
Komponist Texter: Роман Черенов
Komponist: Андрий Вдовиченко
Songtext und Übersetzung
Original
Часом вдивляюся в далину, вищу зірок і синього неба.
Та щоб побачити крізь стіну, вчуся дивитись всередину себе.
Вчуся бачити красу там, де спершу її не видко.
Вчуся бачити правду там, де спершу лиш білі нитки. Вчуся бачити не тільки те, що видно на поверхні.
Вчуся бачити невпевненість кожного, хто є зверхній.
Вчуся бачити нещодавніх безтурботних дітей у обличчях понівечених, а тому прикрих людей.
Кожен з них колись був янголятком, як усі діти. Тепер свої дорослі пекла не знаємо, де подіти.
Вчуся бачити у своїх дітях дорослих майбутніх, що так досконало навчають мене бути присутнім тут і зараз.
Цей коштовний подарунок, на який злюся, коли шкодую за минулим чи майбутнього боюся.
Вчуся бачити більшу картину, де бачу лиш частину, аби знати і дякувати, а не страждати без зупину. Кажуть, біль неминучий, та страждання не обов'язкове.
Вчуся ширити цю істину, загорнуту в слово.
Часом вдивляюся в далину, вищу зірок і синього неба.
Та щоб побачити крізь стіну, вчуся дивитись всередину себе.
Вчуся бачити красу в собі, коли її не видно, коли сам себе ненавиджу, коли сам собі огидний, коли здається, що сам себе вже не переможу.
Вчуся бачити, що інші змогли, значить, і я зможу. Вчуся бачити і надихатись, і інших надихати.
Вчуся бачити в кожній людині сестру або брата.
Вчуся бачити, що подорож ця глибше, ніж я знав. Вчуся бачити наслідки того, що мілко тирнав.
І вчуся бачити, що, окрім як пробачити, ми собі навряд чи чимось більшим зможемо віддячити.
Не для когось, не для них.
Не тому, що гнів - це гріх, а тому, що найбільше світла є завжди в нас самих, так само, як і темряви.
Вчуся бачити і пам'ятати: вона завжди на відстані мого наміру обирати, хто я і з ким я.
І особливо, коли все остогидло, вчуся бачити світло і бути світлом.
Часом вдивляюся в далину, вищу зірок і синього неба.
Та щоб побачити крізь стіну, вчуся дивитись всередину себе.
Deutsche Übersetzung
Manchmal schaue ich in die Ferne, über die Sterne und den blauen Himmel.
Aber um durch die Wand zu sehen, lerne ich, in mich hineinzuschauen.
Ich lerne, Schönheit dort zu sehen, wo sie zunächst nicht sichtbar ist.
Ich lerne, die Wahrheit dort zu sehen, wo zunächst nur weiße Fäden waren. Ich lerne, nicht nur das zu sehen, was an der Oberfläche sichtbar ist.
Ich lerne, die Unsicherheit aller zu sehen, die überlegen sind.
Ich lerne, junge, unbeschwerte Kinder in den Gesichtern entstellter und daher bemitleidenswerter Menschen zu sehen.
Jeder von ihnen war einmal ein kleiner Engel, wie alle Kinder. Jetzt wissen wir nicht, wo wir unsere Erwachsenenhöllen unterbringen sollen.
Ich lerne, in meinen Kindern zukünftige Erwachsene zu sehen, die mir so perfekt beibringen, hier und jetzt präsent zu sein.
Dieses kostbare Geschenk, über das ich wütend werde, wenn ich die Vergangenheit bereue oder Angst vor der Zukunft habe.
Ich lerne, das große Ganze zu sehen, in dem ich nur einen Teil sehe, zu wissen und zu danken und nicht ohne Unterlass zu leiden. Sie sagen, Schmerz sei unvermeidlich, Leiden aber nicht notwendig.
Ich lerne, diese in Worte gefasste Wahrheit zu verbreiten.
Manchmal schaue ich in die Ferne, über die Sterne und den blauen Himmel.
Aber um durch die Wand zu sehen, lerne ich, in mich hineinzuschauen.
Ich lerne, Schönheit in mir selbst zu sehen, wenn sie nicht sichtbar ist, wenn ich mich selbst hasse, wenn ich Ekel vor mir selbst habe, wenn es scheint, dass ich mich selbst nicht besiegen kann.
Ich lerne zu erkennen, dass andere es geschafft haben, also kann ich es auch. Ich lerne zu sehen, mich inspirieren zu lassen und andere zu inspirieren.
Ich lerne, in jedem Menschen eine Schwester oder einen Bruder zu sehen.
Ich lerne zu erkennen, dass diese Reise tiefer geht, als ich wusste. Ich lerne, die Konsequenzen zu erkennen, die es hat, oberflächlich zu sein.
Und ich lerne zu erkennen, dass wir uns außer Vergebung kaum mit etwas mehr bedanken können.
Für niemanden, nicht für sie.
Nicht weil Wut eine Sünde ist, sondern weil das größte Licht immer in uns selbst ist, ebenso wie die Dunkelheit.
Ich lerne zu sehen und mich zu erinnern: Sie ist immer auf Distanz zu meiner Absicht, zu entscheiden, wer ich bin und mit wem ich zusammen bin.
Und vor allem, wenn alles abgekühlt ist, lerne ich, das Licht zu sehen und das Licht zu sein.
Manchmal schaue ich in die Ferne, über die Sterne und den blauen Himmel.
Aber um durch die Wand zu sehen, lerne ich, in mich hineinzuschauen.