Weitere Songs von Скажи щось погане
Beschreibung
Veröffentlicht am: 23.01.2026
Songtext und Übersetzung
Original
Давай залишимось ніким і будемо просто жить.
Давай мовчимо мов раби, щоб було легше на душі.
Давай ми випустим собак з усіх притулків. Давай кохатися, але тільки без прелюдій.
Давай влаштуємо пожежу в моїй каюті, бо це так юді. Стискаєш губи.
Моя любов, чому ти плачеш, якщо усе між нами нічого не значить? Моя любов, ти нею пахнеш.
Скажи мені, що і куди ти мене тягнеш? Ти як останній парадокс, який я не пережив досі.
Вдихаю я її волосся і бачу, як сосни знову зсипаються, мов під дощ.
Ти як останній парадокс, який я не пережив досі.
Вдихаю я її волосся і бачу, як сосни знову зсипаються, мов під дощ.
Я сховав би тебе у собі від усього на світі стихійного лиха і злетів би з тобою, навіть якщо будуть обрізані мої крила.
Ти сама не своя і зі мною поводиш себе наче холодна кула. Як таракани ми розбіжимося до самого теплого світлого літа.
Ти як останній парадокс, який я не пережив досі.
Вдихаю я її волосся і бачу, як сосни знову зсипаються, мов під дощ.
Ти як останній парадокс, який я не пережив досі.
Вдихаю я її волосся і бачу, як сосни знову зсипаються, мов під дощ.
Deutsche Übersetzung
Lasst uns niemand bleiben und einfach leben.
Lasst uns wie Sklaven schweigen, damit es für die Seele angenehmer wird.
Lassen wir die Hunde aus allen Tierheimen frei. Lasst uns Liebe machen, aber nur ohne Vorspiele.
Lasst uns in meiner Hütte ein Feuer machen, weil es so eklig ist. Du schürzst deine Lippen.
Meine Liebe, warum weinst du, wenn alles zwischen uns nichts bedeutet? Meine Liebe, du riechst danach.
Sag mir, was und wohin ziehst du mich? Du bist wie das letzte Paradoxon, das ich noch nicht erlebt habe.
Ich atme ihr Haar ein und sehe, wie die Kiefern wieder wie Regen fallen.
Du bist wie das letzte Paradoxon, das ich noch nicht erlebt habe.
Ich atme ihr Haar ein und sehe, wie die Kiefern wieder wie Regen fallen.
Ich würde dich vor allen Naturkatastrophen der Welt in mir verstecken und mit dir fliegen, selbst wenn meine Flügel gestutzt wären.
Du bist nicht du selbst und behandelst mich wie einen kalten Turm. Wie Kakerlaken zerstreuen wir uns in den wärmsten, hellen Sommer.
Du bist wie das letzte Paradoxon, das ich noch nicht erlebt habe.
Ich atme ihr Haar ein und sehe, wie die Kiefern wieder wie Regen fallen.
Du bist wie das letzte Paradoxon, das ich noch nicht erlebt habe.
Ich atme ihr Haar ein und sehe, wie die Kiefern wieder wie Regen fallen.