Weitere Songs von скало
Beschreibung
Texter, Rap, Mischtechniker: Коноплянко Сергій
Komponist, Beats, Produzent: Дубровін Кіріл
Songtext und Übersetzung
Original
Спогад, як теплий день десь посеред травня.
З часом позитив лиш не лишає пам'ять. Молодість прекрасна, танці щодо ранку.
Я досі відчуваю, ніби тільки вчора тяф. Я, жуєчка, кібарики, найки, що топчуть падік.
Ми коротали дні на квартирах жили кварталі. Пізніше пізнали паби, драми, що через дами.
Пізніше мій коріш дав мне, якось у часі канув. І оп, зміна кадру, а я вже змінив команду.
І стоп, вільний, наче птахи, я не чую травлю.
Мікро, мій єдиний друг і місто новий клич. І виходить, що раз кличе, чому не іти поближче?
Зараз маю все люди, друзі і близькі. Я зараз маю все, про що колись я і не мріяв.
Та тільки от той падік, якому топтали найки.
В пам'яті воскрес і просив, щоб не забували той день.
Спогад, як теплий день десь посеред травня.
З часом позитив лиш не лишає пам'ять. Молодість прекрасна, танці щодо ранку.
Я досі відчуваю, ніби тільки вчора тяф. Та от вчора, не сьогодні, ми вже повиростали.
Лиш інколи тепер, і то рідко, ниряю в пам'ять. Де друзі на конекті, не розкидані на картах.
Час плине так швидко, не встигаєш і встигати.
І от питання тепер хто і де? Хтось серед алей, хтось іде зараз через Едем.
І скільки днів таких у пам'яті ще відгукнеться?
Десь майбутній я зараз в нових кросах пройдеться. І цей падік світлий, що залитий сонцем.
Він запам'ятає через під'їзд на віконце. З часом подивившись у вікно, він пригадає.
Мить, коли той день попросив його пам'ятати. Думай.
Deutsche Übersetzung
Eine Erinnerung wie an einen warmen Tag irgendwo mitten im Mai.
Mit der Zeit verschwindet das Positive nicht aus der Erinnerung. Die Jugend ist schön, sie tanzt über den Morgen.
Ich habe immer noch das Gefühl, es wäre erst gestern gewesen. Ich, ein Kauer, Cybariks, Naiks, die den Padik mit Füßen treten.
Wir verbrachten unsere Tage in den Wohnungen des Viertels. Später lernten sie Kneipen, Theater und Damen kennen.
Später schenkte mir mein Freund es, aber irgendwie versank es mit der Zeit. Und oh, ein Rahmenwechsel, und ich habe bereits das Team gewechselt.
Und bleib stehen, frei, wie Vögel, ich höre den Köder nicht.
Micro, mein einziger Freund und der neue Spitzname der Stadt. Und es stellt sich heraus: Warum nicht näher herangehen, wenn es ruft?
Jetzt habe ich alle Leute, Freunde und Verwandte. Ich habe jetzt alles, wovon ich nie geträumt habe.
Aber nur dieser Padik, der von Nikes niedergetrampelt wurde.
Er ist in Erinnerung auferstanden und hat darum gebeten, diesen Tag nicht zu vergessen.
Eine Erinnerung wie an einen warmen Tag irgendwo mitten im Mai.
Mit der Zeit verschwindet das Positive nicht aus der Erinnerung. Die Jugend ist schön, sie tanzt über den Morgen.
Ich habe immer noch das Gefühl, es wäre erst gestern gewesen. Aber gestern, nicht heute, wir sind schon erwachsen geworden.
Nur ab und zu, und dann selten, tauche ich in die Erinnerung ein. Wo Freunde online sind und nicht auf Karten verstreut.
Die Zeit vergeht so schnell, dass man nicht einmal Zeit hat.
Und jetzt ist die Frage: Wer und wo? Jemand ist in den Gassen, jemand geht jetzt durch Eden.
Und wie viele solcher Tage werden uns noch in Erinnerung bleiben?
Irgendwann werde ich in Zukunft neue Langlaufski tragen. Und dieser Padik ist hell, von der Sonne durchflutet.
Er wird sich durch den Eingang zum Fenster erinnern. Mit der Zeit wird er sich erinnern, wenn er aus dem Fenster schaut.
Ein Moment, in dem dieser Tag ihn dazu aufforderte, sich zu erinnern. denken